гущавінь
ГУЩА́ВІНЬ, і, ж., розм. Те саме, що гуща́вина 1.
Умостившись в очереті, я починаю пильнувати за гущавінню протилежного берега (Гончар, Маша.., 1959, 53);
Лежачи на возі, він бачив синюватий обрис своєї хати, гущавінь саду і застиглі дві постаті біля тину (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 561).
Словник української мови (СУМ-11)