1. Словник української мови в 11 томах

гущавінь

ГУЩА́ВІНЬ, і, ж., розм. Те саме, що гуща́вина 1.

Умостившись в очереті, я починаю пильнувати за гущавінню протилежного берега (Гончар, Маша.., 1959, 53);

Лежачи на возі, він бачив синюватий обрис своєї хати, гущавінь саду і застиглі дві постаті біля тину (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 561).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. гущавінь — гуща́вінь іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. гущавінь — -і, ж., розм. Те саме, що гущавина 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. гущавінь — див. гущавина Словник синонімів Вусика
  4. гущавінь — ЗА́РОСТІ мн. (кущі або інша рослинність, що дуже розрослась, густо вкриваючи поверхню), ЗА́РОСЛІ мн., ЗА́ПУСТ розм.; ГУЩА́ВИНА, ГУЩИНА́, ГУ́ЩА, ГУЩА́ВІНЬ розм., ГУ́ЩАВА діал., ГУЩА́К рідко (місце, де кущі і т. ін. ростуть дуже густо). Словник синонімів української мови