даль
ДАЛЬ, і, ж.
1. Простір, що видніється вдалині.
Січовик скинув очима у даль, шукаючи, на якій би йому могилі заночувать (Стор., І, 1957, 334);
Леліє даль, волога і блакитна (Бажан, І, 1946, 283).
2. Що-небудь дуже віддалене; далекий край.
Та поїхав милий в даль. Ой, на серці дівчини печаль (Укр.. лір. пісні, 1958, 248);
Вчені різних країн спільно розкривають таємниці природи.., вивчають незвідані космічні далі (Наука.., З, 1958, 50);
// розм. Велика відстань, віддалення.
— Та як і сам таку даль пройдеш? (Кв.-Осн., II, 1956, 401);
*Образно. Краса ж, сестра з мінливими очима, — Як давній Янус, Літ іржаву даль Вона вдягає у прозорі рими (Рильський, II, 1946, 8).
Словник української мови (СУМ-11)