даритель

ДАРИ́ТЕЛЬ, я, ч., заст. Той, хто дарує (у 1 знач).

[Герольд:] І люди ринули юрбою, — Нема дарителю одбою! (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 227);

Відомо, що крім духовних осіб, до афонських слов’янських монастирів йшли на прощу й запорізькі козаки, а з іменника́ Зографського монастиря бачимо, що його дарителями були українські запорізькі гетьмани та інші українські діячі, члени їх родин (Укр. іст. ж., 4, 1960, 67).

Значення в інших словниках

1. даритель — дари́тель іменник чоловічого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. даритель — Дародавець, дарувальник, дарівник, подаруйко, щедрий <�на дари>.  Словник синонімів Караванського
3. даритель — -я, ч., заст. Той, хто дарує (у 1 знач.).  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. даритель — Дарувач, дародавець, див. донор  Словник чужослів Павло Штепа