дачник
ДА́ЧНИК, а, ч. Той, хто відпочиває на дачі ( див. да́ча²).
Дехто з дачників каже, що на тих дачах, що на горі, теж єсть гадюки (Л. Укр., V, 1956, 13);
// Відпочиваючий взагалі.
Влітку вдова наймала хату дачникам (Донч., IV, 1957, 172);
*У порівн. — Чому вони [студенти] зараз розсілись, як .. дачники! (Довж., І, 1958, 476).
Словник української мови (СУМ-11)