двомовний

ДВОМО́ВНИЙ, а, е. Виконаний, упорядкований на основі двох мов, двома мовами.

Словники.. допомагають великій справі розвитку та унормування літературної мови, а будучи словниками двомовними — українсько-російськими і російсько-українськими, сприяють зв’язкам двох братніх культур (Мовозн., XIV, 1957, 143);

Перші періодичні видання на Україні виходили російською мовою або ж були двомовними (Матеріали з іст. укр. журналістики, 1959, 25).

Двомо́вне насе́лення — населення, яке вільно розмовляє двома мовами.

В нашій республіці населення, особливо по містах, — двомовне. Воно добре знає російську й українську мови (Пит. перекл., 1957, 56).

Значення в інших словниках

1. двомовний — двомо́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. двомовний — -а, -е. Виконаний, упорядкований на основі двох мов, двома мовами. Двомовне населення — населення, яке вільно розмовляє двома мовами.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. двомовний — Двомо́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)