дворак
ДВОРА́К, рідко ДВОРЯ́К, а́, ч., іст., розм. Селянин, що працює у панському дворі; дворовий (у 2 знач.).
Нема в світі так нікому, як тим бідним дворакам (Думи.., 1941, 228);
Крутиться там ціла купа лакеїв та двораків (Фр., II, 1950, 366);
Ніхто не бачив, як о. Гервасій вже на цей раз вертався з двору, чи смутний, чи веселий; а за ним два дворяки йшло (Свидн., Люборацькі, 1955, 16).
Словник української мови (СУМ-11)