дворушницький
ДВОРУ́ШНИЦЬКИЙ, а, е. Власт. дворушникові, характерний для нього.
Пізніше стала для всіх ясною його дворушницька політика, і про нього почали говорити як про людину, що завжди плутається під ногами (Мик., II, 1957, 503);
// Який є дворушництвом.
Бакунін обманув Інтернаціонал, зберігши свій «Альянс» як таємну організацію в Інтернаціоналі для дворушницької боротьби проти Маркса та його прихильників (Нова іст., .1956, 215).
Словник української мови (СУМ-11)