дворянка

ДВОРЯ́НКА, и, ж. Жін. до дворяни́н.

[Марися:] Ніяк не розберу, чого то дворянці стидно робить. Дивно (К.-Карий, І, 1960, 342);

Пані Бажаєва — збідніла дворянка, вдова, була замужем двічі (Л. Укр., III. 1952, 718).

Значення в інших словниках

1. дворянка — дворя́нка іменник жіночого роду, істота  Орфографічний словник української мови
2. дворянка — -и. Жін. до дворянин.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дворянка — Дворянка, -ки ж. Дворянка.  Словник української мови Грінченка