1. Словник української мови в 11 томах

дворянка

ДВОРЯ́НКА, и, ж. Жін. до дворяни́н.

[Марися:] Ніяк не розберу, чого то дворянці стидно робить. Дивно (К.-Карий, І, 1960, 342);

Пані Бажаєва — збідніла дворянка, вдова, була замужем двічі (Л. Укр., III. 1952, 718).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дворянка — дворя́нка іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. дворянка — -и. Жін. до дворянин. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дворянка — Дворянка, -ки ж. Дворянка. Словник української мови Грінченка