двійка
ДВІ́ЙКА, и, ж.
1. Назва цифри і числа 2;
// розм. Назва різних предметів, нумерованих цифрою 2 (трамвай, автобус і т. ін.);
// розм. Кількість із двох одиниць.
Василь повернувся раптом у село з роботящою, мов бджола, жінкою та ще з двійкою таких дітей-близнюків, як огірочки (Козл., Опов. І. Клена, 1950, 26).
2. Оцінка успішності в навчанні, бал 2, що у п’ятибальній системі означає «незадовільно».
Школяр нічого не знав, і вчителька поставила йому двійку (Донч., V, 1957, 445);
Один Волік нахапав двійок з граматики, читання й арифметики (Коп., Сон. ранок, 1951, 78).
3. Гральна карта з двома знаками.
Словник української мови (СУМ-11)