денервування
ДЕНЕРВУВА́ННЯ, я, с., зах. Стан за знач. денервува́ти; нервування.
— Тепер же й об’яснились мені нараз її [матері] нехіть і упередження до Обринських; її розстроєння й денервування (Коб., III, 1956, 215).
Словник української мови (СУМ-11)