держалко

ДЕ́РЖАЛКО, а, с. Те саме, що де́ржальце.

Двоє фізкультурників вносять столик і стілець і ладнають їх біля брами, прикріпивши поряд держалко з прапором (Коч., II, 1956, 73);

Ви поспішаєте на поміч, берете з Якимових рук держалко з казанком, а він біжить мерщій гнідка ловити (Мирний, IV, 1955, 320).

Значення в інших словниках

1. держалко — де́ржалко іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. держалко — -а, с. Те саме, що держальце.  Великий тлумачний словник сучасної мови