держачок

ДЕРЖАЧО́К, чка́, ч. Зменш. до держа́к 1.

Вона взяла її [лопатку] за самісінький кінчик дерев’яного держачка і щосили вдарила в браму (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 65).

Значення в інших словниках

1. держачок — держачо́к іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. держачок — -чка, ч. Зменш. до держак 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. держачок — див. держак  Словник синонімів Вусика
4. держачок — Держачок, -чка м. ум. отъ держак.  Словник української мови Грінченка