джеркотуха
ДЖЕРКОТУ́ХА, и, ж. Та, що часто, без угаву джеркотить (про птахів, комах або людей).
Хто вони і як їх звати, Треба, діти, розгадати, Щоб Сороці догодить; А то тая джеркотуха, І всесвітняя брехуха Нас і справді пристидить (Гл., Вибр., 1957, 319);
Посміялась джеркотуха Із бабусі, мов на зло. Пурх — і вже як не було (Біл., Пташ. голоси, 1956, 29).
Словник української мови (СУМ-11)