дзбан

ДЗБАН, ДЖБАН, розм. ЖБАН, а, ч. Глекоподібний глиняний, дерев’яний або металевий посуд для води, молока, квасу і т. ін.

Принесли йому [Василеві] дзбан води, хліба і ще дечого до їди і, виходячи, замкнули за собою двері на ключ (Фр., І, 1955, 172);

За скляними дверцями [шафи] стояли чудернацькі пляшки та жбани (Н.-Лев., III, 1956, 15);

Мед налили в срібний старовинний дзбан (Бурл., О. Вересай, 1959, 73);

Підвеселились ми з дідом із того високого горластого джбана (Барв., Опов.., 1902, 180);

Косар виходить на стерню, бере джбан й знову йде до гнізда (Чендей, Вітер.., 1958, 144);

Розстелили дівчата килими, принесли високі жбани з виноградним прозорим вином (Ів., Вел. очі, 1956, 130);

*У порівн. Виріс [баклажан] тут, неначе жбан! (Стельмах, Живі огні, 1954, 35).

Значення в інших словниках

1. дзбан — дзбан іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. дзбан — Джбан, жбан, ГЛЕК, глечик; дзбанок, джбанок.  Словник синонімів Караванського
3. дзбан — джбан, розм. жбан, -а, ч. Глекоподібний глиняний, дерев'яний або металевий посуд для води, молока, квасу і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. дзбан — див. глечик  Словник синонімів Вусика
5. дзбан — ГЛЕК (висока кругла посудина, розширена донизу), ГЛЕ́ЧИК, ДЗБАН (ЗБАН розм.), ДЗБА́НОК (ЗБА́НОК розм.), ДЖБАН (ЖБАН розм.), ЖБА́НОК розм., ГЛАДИ́ШКА розм., КУ́ХВА заст., ГЛАДУ́ЩИК діал., ГЛАДУ́Н діал.  Словник синонімів української мови
6. дзбан — Дзбан, -ну м. = джбан. У мене грошів дзбан. Чуб. V. 920.  Словник української мови Грінченка