дзбаник

ДЗБА́НИК, розм. ЖБА́НИК, а, ч. Зменш. до дзбан, жбан.

Ступив на поріг — бачу в хаті незнайомого чоловіка.. Сидить, молоко із жбаника п’є (Мур., Бук. повість, 1959, 59).

Значення в інших словниках

1. дзбаник — дзба́ник іменник чоловічого роду розм.  Орфографічний словник української мови
2. дзбаник — джбаник, розм. жбаник, -а, ч. Зменш. до дзбан, жбан.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дзбаник — див. глечик  Словник синонімів Вусика