дзвеніння
ДЗВЕНІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. дзвені́ти і звуки, утворювані цією дією.
Немає нічого оглушливішого, як дзвеніння розбитого скла в мертвій тиші ночей (Загреб., Європа 45, 1959, 333).
Словник української мови (СУМ-11)ДЗВЕНІ́ННЯ, я, с. Дія за знач. дзвені́ти і звуки, утворювані цією дією.
Немає нічого оглушливішого, як дзвеніння розбитого скла в мертвій тиші ночей (Загреб., Європа 45, 1959, 333).
Словник української мови (СУМ-11)