дзизкати
ДЗИ́ЗКАТИ, ає, недок., розм. Швидко проноситись, пролітати з дзижчанням.
Б’є звідкілясь артилерія… Тріщать столітні дерева, валяться. Скрізь свистять, дзизкають і гудуть черепки… Земля тремтить, так гупає (Вас., Незібр. тв., 1941, 225);
Зливою вогню ударило з круч, все густіше дзизкають кулі в повітрі (Гончар, Таврія.., 1957, 701).
Словник української мови (СУМ-11)