дзум

ДЗУМ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. дзумі́ти.

Бджілка на шибці на секунду примовкла, тоді знову завела своєї — дзум та дзум — ще дужче (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 88).

Значення в інших словниках

1. дзум — дзум вигук незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. дзум — виг., розм. Уживається як присудок за знач. дзуміти.  Великий тлумачний словник сучасної мови