дзум

виг., розм.

Уживається як присудок за знач. дзуміти.

Значення в інших словниках

1. дзум — дзум вигук незмінювана словникова одиниця розм.  Орфографічний словник української мови
2. дзум — ДЗУМ, виг., розм. Уживається як присудок за знач. дзумі́ти. Бджілка на шибці на секунду примовкла, тоді знову завела своєї — дзум та дзум — ще дужче (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 88).  Словник української мови в 11 томах