дивовиддя

ДИВОВИ́ДДЯ, я, с., рідко. Видіння.

[Олеся:] О, знов!.. Спів це чи дивовиддя?.. Не чуть!.. (Кроп., II, 1958, 332).

Значення в інших словниках

1. дивовиддя — дивови́ддя іменник середнього роду рідко  Орфографічний словник української мови
2. дивовиддя — ВИДІ́ННЯ (образ, що постає в свідомості, уяві, а також у сні), МА́РЕВО, ПРИМА́РА, ВИ́ДИВО книжн., ФАНТАСМАГО́РІЯ книжн., ДИВОВИ́ДДЯ рідко; КОШМА́Р (про важке, страшне видіння).  Словник синонімів української мови