дивування

ДИВУВА́ННЯ, я, с. Стан людини, викликаний тим, що вражає, дивує своєю незвичайністю, незрозумілістю або несподіваністю.

— Я ніколи не то, що бачила, а й не гадала, щоб на світі було таке! — і страх перейшов у дивування (Мирний, І, 1954, 67);

[Воробйов:] Зникає все марне, дрібне, егоїстичне. Я з дивуванням згадую — невже я міг з вами сперечатись? (Коч., II, 1956, 468).

Значення в інших словниках

1. дивування — дивува́ння іменник середнього роду  Орфографічний словник української мови
2. дивування — -я, с. Стан людини, викликаний тим, що вражає, дивує своєю незвичайністю, незрозумілістю або несподіваністю.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дивування — див. подив  Словник синонімів Вусика
4. дивування — ЗДИВУВА́ННЯ (почуття, стан людини, викликані сильним враженням від чогось незвичайного, дивного, незрозумілого), ПО́ДИВ, ЗДИВО́ВАННЯ, ЗЧУДУВА́ННЯ, ДИВУВА́ННЯ рідше, ЗАЧУДО́ВАННЯ (ЗАЧУДУВА́ННЯ) підсил., ДИВОВИ́ЖА розм., ЗДУМІ́ННЯ діал.  Словник синонімів української мови
5. дивування — Дивува́ння, -ння, -нню, -нням  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)