дикуватий

ДИКУВА́ТИЙ, а, е. Трохи дикий.

Той погляд пропікав наскрізь: було в дідових очах і щось.. розумне, і щось дикувате (Збан., Малин. дзвін, 1958, 5);

Навчив [Вася] дикувате пташеня усяким штуковинам (Ковінька, Кутя.., 1960, 28);

Віра була жвавіша, кмітливіша, ніж соромлива, дикувата Ліза (Руд., Вітер.., 1958, 31).

Значення в інших словниках

1. дикуватий — дикува́тий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дикуватий — -а, -е. Трохи дикий.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дикуватий — див. дикий  Словник синонімів Вусика