дикувато

ДИКУВА́ТО. Присл. до дикува́тий.

З кутків на гостей дикувато світили очима чорні, замурзані діти (Гончар, І, 1954, 10).

Значення в інших словниках

1. дикувато — дикува́то прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
2. дикувато — Присл. до дикуватий.  Великий тлумачний словник сучасної мови