дипломатичний

ДИПЛОМАТИ́ЧНИЙ, а, е.

1. Стос. до дипломатії (у 1 знач.).

Росія ще з другої половини XVI ст. стала зав’язувати торговельні і дипломатичні зносини з Азією (Видатні вітч. географи.., 1954, 9);

Хмельницький умілими дипломатичними переговорами 1649-1650 рр. з турецьким урядом добився того, що султан наказав своєму васалові Іслам-Гірею III підтримувати козаків у боротьбі проти Польщі (Іст. УРСР, І, 1953, 242).

∆ Дипломати́чний ко́рпус — сукупність акредитованих при уряді якої-небудь країни представників інших країн.

На трибунах члени дипломатичного корпусу (Рад. Укр., 9.УІІІ 1959, 1).

2. перен. Власт. дипломатові (у 2 знач.); ухильний, спритний.

— Ще недавно Олександр називав мене братом, — згадував Наполеон, — але то була дипломатична гра і хитрість росіянина (Кочура, Зол. грамота, 1960, 59);

Доктор Безбородько був обережний. На дипломатичні запросини він відповів дипломатичним викрутасом (Вільде, Сестри.., 1958, 52).

Значення в інших словниках

1. дипломатичний — дипломати́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. дипломатичний — ДИПЛОМАТИЧНИЙ – ДИПЛОМАТСЬКИЙ Дипломатичний. Який стосується дипломатії; переносно – властивий дипломатові: дипломатичний корпус, дипломатичний кур’єр, дипломатичний прийом, дипломатичні переговори, дипломатична гра. Дипломатський.  Літературне слововживання
3. дипломатичний — [диепломатичнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і  Орфоепічний словник української мови
4. дипломатичний — -а, -е. 1》 Стос. до дипломатії (у 1 знач.). Дипломатична пошта — один з видів зв'язку дипломатичного чи консульського представництва з центральними органами зовнішніх зв'язків держав...  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. дипломатичний — дипломати́чний той, що стосується дипломатії, властивий дипломатові; ¤ д. акт – письмовий текст, який вручається або надсилається органами зовнішніх зносин однієї держави органам зовнішніх зносин іншої держави; ¤...  Словник іншомовних слів Мельничука
6. дипломатичний — ДИПЛОМАТИ́ЧНИЙ (який діє вміло і тонко; властивий поведінці такої людини); ПОЛІТИ́ЧНИЙ заст., розм. (про людину); УХИ́ЛЬНИЙ (непрямий — про відповідь). Він не був дипломатичним ані наймалішою, потрібною в житті, мірою (О.  Словник синонімів української мови
7. дипломатичний — Дипломати́чний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)