диркнути
ДИРКНУТИ, не, док., розм. Однокр. до диркати.
Разів зо три диркнув кулемет (Юрій Збанацький, Крил. гонець, 1953, 40);
Два постріли пролунали майже водночас. Слідом за ними диркнула коротка автоматна черга (Павло Загребельний, Європа 45, 1959, 167);
// безос.
Десь далеко, в бік Хортиці, диркнуло з автомата (Яків Баш, Надія, 1960, 372).
Словник української мови (СУМ-11)