дисциплінований
ДИСЦИПЛІНО́ВАНИЙ, а, е.
1. Дієпр. пас. мин. ч. до дисциплінува́ти.
Інколи він озирався на спритних друкарок та рахівників.. або на не в міру дисциплінованого писаря-діловода (Ле, Міжгір’я, 1953, 173).
2. прикм. Який незмінно дотримується вимог дисципліни, правил поведінки і т. ін.; організований, витриманий.
Суцільними колонами підходили знесилені, але дисципліновані січовики (Кач., II, 1958, 390);
//рідко. Здійснюваний на засадах, принципах твердої дисципліни.
Треба, щоб Комуністична спілка молоді виховувала всіх з молодих років у свідомій і дисциплінованій праці (Ленін, 31, 1951, 262).
Словник української мови (СУМ-11)