добровільний

ДОБРОВІ́ЛЬНИЙ, а, е.

1. Який здійснюється, діє і т. ін. з власного бажання, доброї волі, без насилля, примусу; протилежне примусовий.

Ми хочемо добровільного союзу націй, — такого союзу, який не допускав би ніякого насильства однієї нації над одною.. (Ленін, 30, 1951, 264);

Він з бригадою комуністичної праці, з численними добровільними помічниками її впроваджує механізоване доїння (Вол., Місячне срібло, 1961, 263).

2. Який утворюється, існує на основі самодіяльності мас, завдяки підтримці громадськості.

Завдання партії в дальшій роботі добровільних товариств.. — рішуче відмовитись від примусовості членства і пожертвувань (КПУ в резол. і рішен.., 1958, 307);

Добровільні народні дружини.

Значення в інших словниках

1. добровільний — доброві́льний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. добровільний — -а, -е. 1》 Який здійснюється, діє і т. ін. з власного бажання, доброї волі, без насилля, примусу; прот. примусовий. 2》 Який утворюється, існує на основі самодіяльності мас, завдяки підтримці громадськості.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. добровільний — ДОБРОВІ́ЛЬНИЙ (який здійснюється з власної волі, за власним бажанням, без примусу), ОХО́ЧИЙ, ОХО́ТНИЙ рідше, САМОХІ́ТНИЙ розм., ДОБРОХІ́ТНИЙ розм. Якими словами розповість (Мирослава) йому про свій — добровільний чи недобровільний?...  Словник синонімів української мови
4. добровільний — Доброві́льний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. добровільний — Добровільний, -а, -е Доброжелательный. Да чи він (батько женихів) добрий, да чи добровільний, да чи такий, як мій рідний. Мет. 147.  Словник української мови Грінченка