доброджувати
ДОБРО́ДЖУВАТИ, ує, недок., ДОБРОДИ́ТИ, бро́дить, док. Закінчувати бродити ( див. броди́ти²); ставати готовим внаслідок бродіння.
Бочку [з молодим вином] переносять у погріб або підвальне приміщення, де вино остаточно доброджує (Колг. Укр., 8, 1957, 35).
Словник української мови (СУМ-11)