добросовісно
ДОБРОСО́ВІСНО. Присл. до добросо́вісний.
Ревізор їв завзято, добросовісно, бажаючи замаскувати своє внутрішнє заклопотання (Фр., VI, 1951, 465);
Прочитавши декілька раз п’єсу, я.. добросовісно опрацював всі деталі своєї майбутньої ролі (3 глибин душі, 1959, 8).
Словник української мови (СУМ-11)