добротливий
ДОБРОТЛИ́ВИЙ, а, е, рідко. Те саме, що доброду́шний.
Будь щаслива, Добротлива, То й ми в добрі будем (Г.-Арт., Байки.., 1958, 176);
Знехотя, з удавано добротливим буркотінням рушив Повчанський до комори (Тулуб, Людолови, І, 1957, 85).
Словник української мови (СУМ-11)