довірчий

ДОВІ́РЧИЙ, а, е.

1. рідко. Який виявляє, виражає довір’я кому-, чому-небудь, грунтується на довір’ї.

Довірчий тон.

2. юр. Який дає право діяти від імені особи, що видала довіреність.

Довірчий документ.

Значення в інших словниках

1. довірчий — дові́рчий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. довірчий — -а, -е. 1》 рідко. Який виявляє, виражає довір'я кому-, чому-небудь, ґрунтується на довір'ї. Довірчий тон. 2》 юр. Який дає право діяти від імені особи, що видала довіреність. Довірчий документ.  Великий тлумачний словник сучасної мови