догоджати
ДОГОДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ДОГОДИ́ТИ, оджу́, о́диш, док., кому. Робити що-небудь приємне, бажане, потрібне, щоб задовольнити кого-небудь або викликати чию-небудь прихильність.
Годі терпіти, годі стогнати, Годі панам догоджати (Пісні та романси.., II, 1956, 287);
А коло Чіпки Галя не знає вже, як і припадає, чим йому догоджає (Мирний, II, 1954, 250);
Стала вона тихша води, у всьому догоджає чоловікові, а він ніяк не прощає зради (Шиян, Баланда, 1957, 177);
Щоб догодити Олі, я все оглядав (Коцюб., II, 1955, 360);
Догодила невістка свекрусі, по-хазяйськи постелила постіль (Горд., II, 1959, 221).
Словник української мови (СУМ-11)