додбати
ДОДБА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех., рідко. Доповнити що-небудь; збільшити, примножити.
Ніхто його [світу] не додбає і не розруйнує… (Шевч., І, 1951, 242);
Жив колись-то багатий-пребагатий чоловік на ймення Ландольфо Руффоло. Та йому не досить було того багатства, і він, хотівши ще удвоє стільки додбати, за малим богом життя свого не занапастив (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 105).
Словник української мови (СУМ-11)