додибувати

ДОДИ́БУВАТИ, ую, уєш, недок., ДОДИ́БАТИ, аю, аєш, док., розм. Насилу, з труднощами доходити, добиратися куди-небудь, до чого-небудь.

— А я ледве додибала до вашої хати (Шевч., 1, 1951, 320);

Данько зовсім знесилився, доки, спираючись на материне плече, додибав до саней (Гончар, Тавргя.., 1957, 425).

Значення в інших словниках

1. додибувати — доди́бувати дієслово недоконаного виду розм.  Орфографічний словник української мови
2. додибувати — Додибувати, -бую, -єш сов. в. додибати, -баю, -єш, гл. Доходить, дойти съ трудомъ. А я ледве додибала до вашої хати. Шевч. 112.  Словник української мови Грінченка