додому
ДОДО́МУ, присл. У свій дім, на свою квартиру, до своєї сім’ї.
Поспішалася вона од людей геть додому, до своєї хати (Вовчок, 1, 1955, 169);
Пізно ввечері поверталась Галина зі зборів додому (Донч., II, 1956, 496);
// На батьківщину, у рідні місця.
Чути: героїв везе [Арго], несмертельною славою вкритих, хоч і не всім, що пішли, довелося вернути додому (Фр., XIII, 1954, 315);
Кінець війні. Додому (Довж., І, 1958, 36).
Словник української мови (СУМ-11)