доземний

ДОЗЕ́МНИЙ, а, е. Завдовжки до самої землі; дуже довгий.

Борода, коси та доземна одежина вже свідчили, що не проста людина йде, а батюшка (Свидн., Люборацькі, 1955, 9);

// Дуже низький (про поклін).

Тобі, Москва, землі всієї подив, Хвала тобі, у всіх серцях жива. Уклін доземний від усіх народів Тобі, Москва! (Рильський, 300 літ, 1954, 18).

Значення в інших словниках

1. доземний — дозе́мний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. доземний — -а, -е. Завдовжки до самої землі; дуже довгий. || Дуже низький (про уклін).  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. доземний — ДО́ВГИЙ (який має велику довжину), ДОВЖЕЛЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ДОВЖЕ́ННИЙ підсил. розм., ДОВЖЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ПРЕДО́ВГИЙ підсил. розм.; ДОВГУВА́ТИЙ, ДОВГЕ́НЬКИЙ розм. (досить або надто довгий); ДОЗЕ́МНИЙ розм., ДОДІ́ЛЬНИЙ розм.  Словник синонімів української мови
4. доземний — Дозе́мний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. доземний — Доземний, -а, -е Длиной до земли. Борода, коси та доземна одежина вже свідчили, що не проста людина йде, а батюшка. Св. Л. 10.  Словник української мови Грінченка