1. Словник української мови в 11 томах

доземний

ДОЗЕ́МНИЙ, а, е. Завдовжки до самої землі; дуже довгий.

Борода, коси та доземна одежина вже свідчили, що не проста людина йде, а батюшка (Свидн., Люборацькі, 1955, 9);

// Дуже низький (про поклін).

Тобі, Москва, землі всієї подив, Хвала тобі, у всіх серцях жива. Уклін доземний від усіх народів Тобі, Москва! (Рильський, 300 літ, 1954, 18).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. доземний — дозе́мний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. доземний — -а, -е. Завдовжки до самої землі; дуже довгий. || Дуже низький (про уклін). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. доземний — ДО́ВГИЙ (який має велику довжину), ДОВЖЕЛЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ДОВЖЕ́ННИЙ підсил. розм., ДОВЖЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ПРЕДО́ВГИЙ підсил. розм.; ДОВГУВА́ТИЙ, ДОВГЕ́НЬКИЙ розм. (досить або надто довгий); ДОЗЕ́МНИЙ розм., ДОДІ́ЛЬНИЙ розм. Словник синонімів української мови
  4. доземний — Дозе́мний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. доземний — Доземний, -а, -е Длиной до земли. Борода, коси та доземна одежина вже свідчили, що не проста людина йде, а батюшка. Св. Л. 10. Словник української мови Грінченка