доземний
ДО́ВГИЙ (який має велику довжину), ДОВЖЕЛЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ДОВЖЕ́ННИЙ підсил. розм., ДОВЖЕ́ЗНИЙ підсил. розм., ПРЕДО́ВГИЙ підсил. розм.; ДОВГУВА́ТИЙ, ДОВГЕ́НЬКИЙ розм. (досить або надто довгий); ДОЗЕ́МНИЙ розм., ДОДІ́ЛЬНИЙ розм., ДО П'ЯТ (АЖ СА́МИХ П'ЯТ) розм., ПО П'Я́ТИ (АЖ СА́МІ П'Я́ТИ) розм. (перев. про одяг — до самої землі). Десять довгих-предовгих скирт пшениці стояло вподовж току (І. Нечуй-Левицький); Колодязь був глибоченний, з довжелезним журавлем (Л. Дмитерко); Свити в мене катма!.. вибиратиму довженну та широку... (Г. Квітка-Основ'яненко); Він прискочив хижим бісом І сягнув довжезним списом (І. Франко); Галіфе, правда, трохи довгуваті. Але то не біда. Можна підкоротити (Григорій Тютюнник); Тонкі уста, довгенький носик і лагідні сірі очі мали наче журливий вигляд (Олена Пчілка); Борода, коси та доземна одежина вже свідчили, що не проста людина йде, а батюшка (А. Свидницький); Чого нема в мене в скрині? Шість сорочок додільних материних, тонких, наче золотом вигаптуваних, та дванадцять розхожих (Ганна Барвінок); У дворі просувається якась дивовижна фігура. Щось цибате, в довгій, аж до п'ят свитині (Г. Хоткевич).
НИЗЬКИ́Й (про уклін), ЗЕМНИ́Й підсил., ДОЗЕ́МНИЙ підсил.
Значення в інших словниках
- доземний — дозе́мний прикметник Орфографічний словник української мови
- доземний — -а, -е. Завдовжки до самої землі; дуже довгий. || Дуже низький (про уклін). Великий тлумачний словник сучасної мови
- доземний — Дозе́мний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- доземний — ДОЗЕ́МНИЙ, а, е. Завдовжки до самої землі; дуже довгий. Борода, коси та доземна одежина вже свідчили, що не проста людина йде, а батюшка (Свидн., Люборацькі, 1955, 9); // Дуже низький (про поклін). Словник української мови в 11 томах
- доземний — Доземний, -а, -е Длиной до земли. Борода, коси та доземна одежина вже свідчили, що не проста людина йде, а батюшка. Св. Л. 10. Словник української мови Грінченка