дозвільний

ВІ́ЛЬНИЙ (не зайнятий, не заповнений працею, справою); НЕРОБО́ЧИЙ (про день, час — не признач. для роботи); ВИХІДНИ́Й (про день — признач. для відпочинку), ДОЗВІ́ЛЬНИЙ (не зайнятий працею). Увесь вільний час і навіть за роботою розмовляли на астрономічні, геологічні, геодезичні, топографічні теми (З. Тулуб); Варя Кочубей виливала з алюмінію ложки в неробочий час (Д. Ткач); Барабаш і Микола Калач увечері проти вихідного дня пішли до Уляни (Л. Смілянський); (Крістабель:) Ти так давно не згадував про нього... (Річард:) Бо не було дозвільної хвилини (Леся Українка).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. дозвільний — дозві́льний прикметник бездіяльний дозвільни́й прикметник який дозволяє Орфографічний словник української мови
  2. дозвільний — I дозв`ільний-а, -е. Вільний, не зайнятий якою-небудь працею. || Стос. до дозвілля (у 1 знач.), характерний для нього. II д`озвільний-а, -е. Який містить дозвіл на здійснення чого-небудь. Дозвільний документ. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. дозвільний — ДОЗВІ́ЛЬНИЙ, а, е. Вільний, не зайнятий якою-небудь працею. [Крістабель:] Ти так давно не згадував про нього… [Річард:] Бо не було дозвільної хвилини (Л. Укр., III, 1952, 11); //Стос. до дозвілля (у 1 знач.), характерний для нього. Словник української мови в 11 томах
  4. дозвільний — Дозвільний, -а, -е Привольный. Словник української мови Грінченка