доладний
ДОЛА́ДНИЙ, а, е.
1. Який має пропорційні і красиві форми (про гарну зовнішність).
Добрі люди доглядали, Шанували, поливали, Щоб жила краса моя, Щоб доладна була я (Гл., Вибр., 1957, 302);
— То сватай Хіврю. Хівря доладна, як писанка (Н.-Лев., II, 1956, 264);
— Додому час, — промовив Роман і теж поглянув на невеличку, доладну постать Христини (Стельмах, Хліб.., 1959, 70);
// Який приємно, красиво звучить (про музику, співи, голос).
Зі шляху обізвалася неголосна, доладна пісня, дзвякнуло стремено (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 25).
2. Який справляє приємне враження; який відповідає певним вимогам.
Давно я нічого не читав такого доладного і з таким смаком (Мирний, V, 1955, 378);
— Інженер з нього доладний, нічого не скажеш! — говорив сам з собою Синявій (Ле, Міжгір’я, 1953, 266).
Словник української мови (СУМ-11)