домінантний
ДОМІНА́НТНИЙ, а, е, книжн. Прикм. до доміна́нта.
Домінантні вогнища, за даними [В. М.]Бехтерєва, відіграють спрямовуючу роль у перебігу основних властивих мозкові людини процесів збудження і гальмування (Рад. психол. наука.., 1958, 65);
//Панівний, головний.
Змальовуючи характери завжди багатогранними, письменник.. підкреслює в кожному з них і певні домінантні риси, ті, що найбільш виділяються, стають пристрастю (Іст. укр. літ.. І, 1954, 469).
Словник української мови (СУМ-11)