1. Словник української мови в 11 томах

домінантний

ДОМІНА́НТНИЙ, а, е, книжн. Прикм. до доміна́нта.

Домінантні вогнища, за даними [В. М.]Бехтерєва, відіграють спрямовуючу роль у перебігу основних властивих мозкові людини процесів збудження і гальмування (Рад. психол. наука.., 1958, 65);

//Панівний, головний.

Змальовуючи характери завжди багатогранними, письменник.. підкреслює в кожному з них і певні домінантні риси, ті, що найбільш виділяються, стають пристрастю (Іст. укр. літ.. І, 1954, 469).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. домінантний — доміна́нтний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. домінантний — -а, -е, книжн. Прикм. до домінанта. || Панівний, головний, переважаючий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. домінантний — Переважний Словник чужослів Павло Штепа
  4. домінантний — доміна́нтний [від лат. dominans (dominantis) – пануючий] переважаючий; ¤ д-і види – види, що переважають у певному угрупованні або на певному відрізку часу; ¤ д-а ознака – ознака одного з батьків, що пригнічує у гібрида альтернативну ознаку другого. Словник іншомовних слів Мельничука