допитаний

ДОПИ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до допита́ти.

— Допитаний мною Дибченко зізнався (Збан., Єдина, 1959. 70);

// у знач. ім. допи́тані, них, мн. (одн. допи́таний, ного, ч.). Ті, кого допитали.

Допитаних переводили в інший підвал (Бурл., О. Вересай, 1959, 77).

Значення в інших словниках

1. допитаний — допи́таний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. допитаний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до допитати. || у знач. ім. допитані, -них, мн. (одн. допитаний, -ного, ч.). Ті, кого допитали.  Великий тлумачний словник сучасної мови