допитаний

допи́таний

-а, -е.

Дієприкм. пас. мин. ч. до допитати.

|| у знач. ім. допитані, -них, мн. (одн. допитаний, -ного, ч.). Ті, кого допитали.

Значення в інших словниках

1. допитаний — допи́таний дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. допитаний — ДОПИ́ТАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до допита́ти. — Допитаний мною Дибченко зізнався (Збан., Єдина, 1959. 70); // у знач. ім. допи́тані, них, мн. (одн. допи́таний, ного, ч.). Ті, кого допитали. Допитаних переводили в інший підвал (Бурл., О. Вересай, 1959, 77).  Словник української мови в 11 томах