допитувач

ДОПИ́ТУВАЧ, а, ч., рідко. Той, хто веде допит.

Ласточкін з цікавістю розглядав свого допитувача (Смолич, V, 1959, 682).

Значення в інших словниках

1. допитувач — допи́тувач іменник чоловічого роду, істота рідко  Орфографічний словник української мови
2. допитувач — -а, ч., рідко. Той, хто веде допит.  Великий тлумачний словник сучасної мови