доразу

ДОРА́ЗУ, присл., діал. Зразу,

— Се він, — впізнала доразу Натря (Вовчок, І, 1955, 203);

Доразу не міг [Семен] вирозуміти, про що бесідник говорить (Март., Тв., 1954, 114).

Значення в інших словниках

1. доразу — Зразу, цілком, повністю [II,IV]  Словник з творів Івана Франка
2. доразу — дора́зу прислівник незмінювана словникова одиниця  Орфографічний словник української мови
3. доразу — див. дораз.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. доразу — Дораз, доразу нар. Сразу. Той і стихнув доразу. МВ. І. 133. А мати як ся дознала, дораз на гору біжала. Гол. II. 712.  Словник української мови Грінченка