дормез

ДОРМЕ́З, а, ч. Старовинна карета, пристосована для спання в дорозі.

Уся місцевість була запруджена візками, дормезами, легкими каретами, трупами людей і коней (Кочура, Зол. грамота, 1960, 395).

Значення в інших словниках

1. дормез — дорме́з іменник чоловічого роду  Орфографічний словник української мови
2. дормез — -а, ч. Старовинна карета, пристосована для спання в дорозі.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. дормез — дорме́з (франц. dormeuse, від dormir – спати) дорожня карета з спальними місцями.  Словник іншомовних слів Мельничука