доручений

ДОРУ́ЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до доручи́ти.

[Ватутін:] Я проводжу операцію, доручену мені Верховним Головнокомандуванням (Дмит., Драм. тв., 1958, 181);

// дору́чено, безос. присудк. сл.

Петрові було доручено попередити Пазюка, переказати йому волю старих робітників (Кол., Терен.., 1959, 62).

Значення в інших словниках

1. доручений — дору́чений дієприкметник  Орфографічний словник української мови
2. доручений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до доручити. || доручено, безос. присудк. сл.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. доручений — Дору́чений, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)